Любов не відпускають безпричинно,
Як сон не відправляють ночі навздогін.
І зберегти любов – шляхетний вчинок,
То є – земній красі великодушний гімн.
Одним несила, декому і вдасться.
Кохання істинного – мить. Опісля гра
Смугастих плинів вкраденого щастя,
Протистояння: мрії, фальшу і добра.
Але ж буває! Доля нагородить
Отих, хто розпізнає істини сліди.
Тоді кохання з мудрістю приходить,
В душі світанком зостається назавжди.
_______
Любов не відпускають в безгоміння,
Її шанують і цінують, як життя.
Кохання – вибір: цвіту чи каміння,
Або – весна, або – довічне каяття.
Гарний вірш! 
