Відцвітає день у жовті хризантеми,
у вечірніх зайчиків золоте тепло,
догорає світло - вітражем у клени,
крізь зелене листя на червоне скло
Ось кружляє ладан легко, поміж лави -
сірооким димом з поглядом тонким,
хор співа повільно "Він достойний слави"
і ховає Духа голосом людським
Застигає воском те останнє слово -
мелодійним псальмом із гарячих свіч,
а у пальцях мрійна й тиха колискова -
заплітає тіні в чорнокосу ніч
Відцвітає день у жовтосяйні квіти,
щоб нарешті серце стомлене зігріти