все життя – таємниця від початку аж до кінця.
кожен може чекати на щось, чого він чекає.
деякі речі – лиш забаганка й кривизна примхливої долі;
деякі – стан душі. час не належить нікому.
до чого я веду? не можу зрозуміти,
чому так тяжко. ми не попрощалися –
як мені тепер миритися з собою?
не лякайся, не витріщайся. я знаю, в якому я стані.
це був не мій клятий вибір: напитися, як свиня.
зрештою, то – біохімія, а більше нічого. не бійся:
навіть якщо любити – гріх чи моральний злочин,
я нізащо його не поглиблю боягузливим визнанням.
все твоє життя – у тебе в голові,
всі твої бажання – лиш у тебе в снах.
якщо твої мрії ховаються надто глибоко,
хтось, божевільно закоханий, просто марнує час.
коли ти намагаєшся впіймати свою мрію,
ти нічого не знаєш. ти не вмієш читати знаків,
бо ніщо не здається таким, яким воно є насправді.
не витріщайся. ти ж бачиш, в якому я стані.
якщо кохання – це злочин, визнай мене злочинцем,
винним повторно, – і ще раз, і ще раз, і до кінця.
та все ж я гадаю: якщо я – поганий хлопець,
ти не можеш в мені не побачити того, чого не бачиш:
доброго хлопця. я міг би стати ще й добрим хлопцем,
та позаяк я – добрий, чи стати мені поганим?
я знаю: ці балачки розумних дівчат не цікавлять,
та що мені ще казати? не бійся, я не впаду.
все життя – таємниця. речі, що нас минають,
трапляються вчасно, тому-то ми й помічаємо це.
можливо, життя – то наш ідеяльний злочин,
й лиш тільки сліпі інстинкти роблять його тупим.
не бійся: я не веду про любов. я просто міркую:
хіба ж це не добровільне божевілля: аж так кохати?
ти бачиш, в якому я стані. це була не моя ідея,
щоб грішити й злочинствувати все наше спільне життя.
чому? за таке життя ти не дала б ні копійки.
якщо хочеш, визнай мене винним і цього разу
one more *** time, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=XRIWfCDpSWc
