ми залізли в борги, ми розтринькали всі надії.
ми б'ємося за кожну шкоринку, пробачення нам нема.
ми звикли чинити так, як не радимо нашим друзям.
кажуть: чекай, і отримаєш. чеканню немає кінця.
ми – щасливі обранці, заморожене ангельське військо.
не маючи що нам робити, просто гаємо час:
винаходимо різні мови, забуваємо цю англійську,
байдикуємо, і чекаємо, що господь згадає про нас.
вже, напевно, тисяча років, як не знаємо, що робити.
і як ми ще не забули, хто ми такі? біда.
наші корисні навички: ховатися. де всі инші?
нам це не дуже подобається. хіба це життя? сміття.
ми – обрані, так. ми не знаємо, де правда, а де брехня,
не знаємо, що відбувається в світі й на небесах.
ми – кляті собаки війни, що навчилися не чекати,
коли наш закон покличе нас очолити наші лави.
нас умовно засуджено? чи помилувано достроково? –
ніхто нам не скаже. напевно, наші душі – продажний товар.
подейкують, там десь народ голосує за демократію,
наша задача – вбивати час і ні на що не чекати.
кажуть, що нас призначено для пожертви богам війни.
– брехня, таких не існує. кажуть: не сипте свиням
перлів. невже ми сиплемо, сидячи тут в печерах?
прийде ісус – побачимо, де правда, а де – неправда.
ми очолимо наші лави, і вчинимо там закон
get back in line, motörhead