Перетікає плавно день у темну нічку,
Немов у каву темну цівкою вершки,
Бліденький місяць заглядає з неба в річку,
Співають оду дню минулому пташки.
Який, мов тінь, біжить далеко за плечима,
Жонглює свіжим, пережитим часом знов,
Наступна мить біля дверей дзвенить ключима,
Життя іде, мов кінь, зі стукотом підков.
А я спинилася, вслухаючись в ці звуки,
У дзвін пташиних вічно радісних пісень,
Коня погладила, взяла ключі у руки,
Всім серцем дякуючи Богові за день.
***
