Помиляється той, хто вважає інформаційний простір чимось зовнішнім у відношенні до своєї свідомості і статистично всеосяжним. Насправді, ми значною мірою самі формуємо його під себе. Заводимо знайомство з однодумцями, долучаємось до груп однодумців, читаємо джерела, що відповідають власним уявленням про добро і зло.
В результаті, значною мірою обмежуємо свій інформаційний потоковий простір до меж приємної для себе інформації, що підтверджує власну світоглядну парадигму, відсікаючи те, що її заперечує. Таким чином, вона ще більш зміцнюється, цементується, консервується. Все більш фільтруючи те, що цій парадигмі добра і зла не відповідає. Все більш сперечаючись з тими, хто має інші погляди. Стаючи все більш нетерпимими до іншої думки.
Підчас, ця нетерпимість починає набирати істероїдний вигляд, якого ми за собою не помічаємо. Все частіше ми відправляємо в бан знайомих і друзів за найменшу незгоду.
Наступним кроком стає впадіння у маніхейський поділ світу на сили добра і зла, на біле і чорне без кольорів і відтінків. За спиною виростають крила Бетмена і бажання знищити все, що не відповідає власному уявленню про справедливість.
Наступає підсвідоме етичне виправдання готтентотської моралі. В найгіршому випадку це закінчується намаганням реалізувати свої бажання і доказувати свою правоту фізичною силою, або навіть зі зброєю.
Так де ж початок того кінця, у якому закінчується добро і починається зло власного "Его"? І де ті ляльководи, що формують нам магнетично привабливий інформаційний простір та затягуючи в тенета, з яких не вибратись назад. Що вкладають у наші руки прапор, на якому написано "Правда на нашому боці! З нами Бог!", і направляють у бій, не лише ідеологічний, передвиборчий, а й фізичний. Що розділяють і володарюють, доки ми чубимось з окопів поділеного навпіл інформаційного простору з налитими кров'ю праведного гніву очима.
