На хвилях пародії (із філосовсько-сексуальної лірики)
Є у нас на Україні талановита поетеса Антоніна Цвид. Разом з колегою по перу Тетяною Чайкою вона започаткувала новий напрямок української поезії - філософсько-сексуальної лірики.
Вірші поетес досить відверті, а поет, вважається, відбувся тоді, коли на його твори починають писати пародії. За кордоном пані Антоніна видала кілька збірок, а в Україні з цим туго.
…Мене милий ніколи не просить
Антоніна Цвид
Мене милий ніколи не просить,
Як в інтимі буває зі мною,
А на руку намотує косу
Та об двері мене головою!
І лежу я тоді і не дишу,
І не рушу руками й ногами,
А він ніжно колише, колише,
І гризе моє тіло зубами,
Випускає свого голубочка,
Він летить до мойого гніздечка.
Мамо рідна! На лоб лізуть очі,
Як в гніздечко кладуться яєчка,
Я кричу тоді, плачу, регочу,
А буває, свідомість втрачаю
І шепочу:
- Я хочу! Ще хочу!
Голубочок гніздо покидає…
Як люблю я солодкі ці муки,
Рай, блаженство, коханий, с тобою!
Намотай мою косу на руку
Та ще трахни об стіл головою…
Вересень, 1996
