Шалені вітри у фрамугу долонями б"ють. Зірки семафорять абеткою Морзе, шпигують, Чи ти збережеш, mon ami, таємницю свою, Той акт віртуалу, і світом про нього пліткують. Бажає тебе спокусити примара вікна, Що ззовні свій погляд у темряві ночі ховає, З метою зізнання отримати, що не одна, Що зваба крізь відстань у серце твоє заглядає... ...Та ось сколихнеться портьєра, мов погляд вуаль Проріже, і дотиком ляжуть долоні на плечі, Милуючи, мов у реалі... Кохана, на жаль, Я нині далеко... І дії не надто доречні- Феноменом струму шалено торкнути пітьму, Яка відізветься, мов дотик від тіла до тіла, І ти фантазуєш про мене, ховаючи сму- ток, що таємницю тримати несила... Не-си-лаа... © Copyright: Серго Сокольник, 2019 Свидетельство о публикации №119040609594
ID: 831936 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 06.04.2019 23:26:09 © дата внесення змiн: 06.04.2019 23:26:09 автор: Серго Сокольник
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie