Бринять струни, пісня ллється
Чарівна, чудова.
То бандура вголос мріє,
Чи заплаче знову.
Руки пестять ніжно струни,
Вони оживають
І теплом тих рук зігріті,
Щось розповідають.
Про широкі неосяжні
Лани України.
І про те, як покохали
Хлопець та дівчина.
Як їм добре разом було,
А потім розлука.
Туга душу розриває
І такая мука,
Що від відчаю ридав би
І долю благав би
Та навіщо? Ти бандуру
Краще попрохав би.
«Перестань, не треба, досить!»
І трапилось чудо!
Ніби радість прокинулась,
Засіяла всюди.
Тії ж струни, тії ж руки
Та пісня не тая.
Вже не сум і не скорбота,
Лиш любов святая.
Бринять струни, пісня ллється
Чарівна, чудова.
Все миліше, все тихіше
І змовка розмова.
