Плаче… тиші струна,
А під нею – скалічена доля
Молодого бійця,
Котрий кровію слід обагрив…
В краї тому війна –
Не за землю вона, а за волю…
Вже не видно лиця,
А сніг сипав і сипав згори.
Плаче тиша… німа…
Й небо плаче сніжком – не сльозою,
А навколо зима.
Понад килимом білим печаль…
Долю хто ту зламав
Юнака з неземною красою?
Тіло сніг заховав…
Ледь видніє краєчок плеча…
Вже не плаче – рида
Темна ніч і будує замети.
Нахилилась біда
Над засніженим полем, як тінь.
Юнакова душа
Білим ангелом лине в безсмертя
Й по собі залиша
Те, чого він не встиг у житті!
31.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
