Я мовчу…Все в душі…І беззвучні вуста,
Море слів розливаю на аркуш прим`ятий,
Мокрий сніг вже панує у змерзлих містах
І стоїть пів хреста на розірваній даті!
Вино в плямі засохлій схоже на серце,
Мить, здається, одна, і воно запульсує,
Страх нікчемний приходить ніби не вперше,
І я згадую Господа нашого всує.
Вже гріховні думки між молитвами сплять,
Сумнів вічний ховається в темній кімнаті,
День за днем виривається в світ тихе «блять»,
А так хочеться фраз, щоб красиві й крилаті.
Бог і демон в душі…І вино на столі,
Пляма схожа ще більше на серце у ранах,
Був колись я гравець, козир був в рукаві,
А життя не здавалося «фата моргана».
Вкотре в келих наллю…Та пити не хочу,
Віршів двісті для неї, про негоду лиш п`ять,
Три присвята із них: сонцю, вітру, дощу…
А у двох зашифрую знову слово це «блять».
