Це не мій марафон!
Як усе повернути назад?
На самісінький старт,
Щоб ніколи не знати де фініш.
Хай цей сірий бетон
Перетвориться знову на сад.
Ти казав, що це жарт,
І ніколи мене не покинеш.
Не мовчи, говори,
Я так згадую все, що було!
І усе, що могло
Поміж нами раптово забутись.
Не змогли. Не змогли.
Поцілую холодне чоло.
І на серце лягло
Все, чому відтепер не відбутись.
Це картате життя!
Хто тебе вишиває таким?
Чорно-білі нитки
Вже, здається, століття не в моді.
І нема вороття -
Я повільно вдягаюся в дим.
Я туди, там де ти:
Я без тебе тут жити не в змозі.
