Її не треба було довго умовляти,
щоб вона йому віддалася й була його́,
її не треба було зовсім забавляти,
вона сама хотіла й одразу усього́.
Для неї то було завжди украй важливо
щоразу, дивлячись на нього, відчувати
солодкий мед бажання й кожен раз наживо
удвох і виринати й знову потопати.
У її венах кров була швидка й гаряча
і від однієї думки про таку "любов",
вона ставала хутко лава, аж кипляча
і готова була вивергатись знов і знов.
Для неї непотрібно зорі діставати,
то неважливим є, як тіло так горить,
у неї був секрет, як брати й віддавати,
й цілковито з головою поринала в хіть.
Її не треба було зовсім умовляти,
аби вона віддалася йому ще хоч раз,
коли йому хотілося із нею грати,
так не було ніколи й отак було щораз.
