Небо зганьбилося мокрим, прилиплим пір’ям.
У холодильнику – суп із доби мезоліту,
Їду до Вас на перемир’я
Мамонт з Петрівки мій недобитий.
Граються з нашим довір’ям у телебальнику.
Завтра інфляція. А якщо ні – то літо.
Хочу віддатися Вам без купальнику,
А якщо ні, то буду сердита.
Десь – рожевіють ранки і ночі сині,
Сині, як очі птахів у високих кронах!
Ви в моїх віршах наче свині
Риєтесь без заборони.
Тут – на книжкових купах пускають коріння
Збоченці, йоги, прохвесори, миші й ворони.
Тут я себе відчуваю повією,
Тільки побачу Вашу персону.
Ноги ростуть в мене де треба.
Я приходжу до Вас не тільки до чаю…
Але я без Вас, баче небо,
Чую бракує, чогось не вистачає...
Даруєте вірші Ви наче квіти,
Коли ми читаємо їх на одинці.
Швидко минає побачення літо.
Друга вже хоче у Вічність вломитися…!
09.05.2015 Дмитро Дробін
