Притча про щастя і нещастя
Один китайський селянин прожив все життя в працях, добра не нажив, але знайшов мудрість. Він обробляв землю разом зі своїм сином з ранку до ночі. Якось раз син сказав батькові: - Батько, у нас нещастя, наш кінь пішов. - Чому ти називаєш це нещастям - запитав батько. - Подивимося, що покаже час. Через кілька днів кінь повернувся і привыв за собою коня. - Батько, яке щастя! Наш кінь повернувся і на додачу привів з собою коня. - Чому ти називаєш це щастям? - запитав батько, - Подивимося, що покаже час. Через якийсь час юнак захотів осідлати коня. Кінь, що не звик носити на собі вершника, піднявся на диби і скинув вершника. Юнак зламав ногу. - Батько, яке нещастя! Я зламав ногу. - Чому ти називаєш це нещастям - спокійно запитав батько. - Подивимося, що покаже час. Юнак не поділяв філософії батька, а тому ввічливо промовчав і поскакав на одній нозі до ліжка. Через кілька днів в селище приїхали гінці імператора з наказом забрати всіх дієздатних молодих людей на війну. Прийшли вони і в будинок до старого селянина, побачили, що його син не може пересуватися, і покинули будинок. Тільки тоді юнак зрозумів, що ніколи не можна бути абсолютно впевненим у тому, що є щастя, а що - нещастя. Завжди необхідно почекати і подивитися, що скаже час про те, що є добре, а що - погано. Життя так влаштоване: те, що здавалося поганим, перетворюється в гарне і навпаки. Краще за все не поспішати з висновками, а дати часу можливість назвати речі своїми іменами. Краще почекати хоча б до завтра. По-любому, все, що з нами відбувається, несе в собі позитивний початок для нашого життєвого досвіду.
Переклала на українську мову 2.07.18 18.30
Дякую!
