Вона така мудра, лагідна і ніжна.
Побачила багато на житті.
Маленька, завжди спокійна, неперемінна.
Лише вона так інколи і бачить,
Як гірко мені на самоті.
Як добре, що крім неї ніхто не бачить того, що в мені.
А скільки вона знає тих втішань,
І голос в неї ніжний, неповторний.
Така мала, а все розуміє.
Коли кричиш на неї, вона мовчить.
Ніколи і слова мені не скаже.
Лиш погляд темних тих очей,
І докір в них для мене.
Побачила багато міцного слова,
А що було в дитинстві не взнаю й споконвік.
Та лише вона, зараз разом зі мною,
Та, яку я колись знайшла.
Моя Маркіза.
Моя слухачка вікова.
Порадниця, яку і не зшукати,
Для цього не потрібні їй слова.
P. S. Маркіза - це моя кішка.
