|
Епоха вічного руху , епоха бігу за грошима
У світі, де кров'ю, до визнання, простелена стежина
Авторитетом стане той чи та, у кого замість звичайної кофтини шуба із зайця чи кроля.
Кров'ю і слізьми невинної тварини
Ми втамовуємо наш шалений голод - голод сучасного типу "милої" і,"проти жорстокості", людини.
Задля величі і відчуття панування
Вбиваємо тих, хто має теж саме право на існування.
Ми сліпо віримо у те, що так повинно бути
Віримо у те, що у серцях закарбоване призначення убити
Невже наділені правом обирати
Кого плекати, розчісувати і про кого дбати,
А кого ножем у серце забивати?
Ми беремо кролика. ми гладимо. ми його цілуємо.
і найголовніше, ми його фотографуємо.
100 кадрів. різні боки. бо ми ж любимо кроля.
а потім, сидячи за столом, ми так смачно облизуємо кістки, які колись були опорою невинного жителя планети ЗЕМЛЯ.
"І мамонти жили для того, щоб ми їх убивали
І білок потрібен аби ми широкоплечими мужиками стали
А що то за мужик, який не їсть мертву скотину?
То не мужик. то щось таке. не жінка і не дитина.
Жінка і та просить шубу в чоловіка, аби подружка Галя вмерла від її прикиду.
І то нічого, що заради її потреби жорстоко вбито сотні кроликів, з одним з яких вона виставляла фото в Інстаграм у вівторок чи то в середу. "
Ми вчимо своїх дітей жити у злагоді і мирі
Ми говоримо їм про те, що потрібно не ображати ні цю дівчинку і не цього невихованого хлопчину.
Ми даруємо їм на день народження котика чи щеня
Щоб дитина любила це створіння і від любові безкорисливої росла і розуміла, що в світі істота "ЛЮДИНА" не одна.
А ще, ми змушуємо їх їсти м'ясо
І змушуємо - це треба голосно акцентувати
Бо ми звикли, що печінка - то гемоглобін
А дитині це потрібно
Інакше виросте дебіл.
Ми говоримо, що люди - злі
не мають зовсім душі в ДУШІ
ми приходимо додому і нарікаємо на це життя.
не така влада, не такі дороги. і школа ця вчить не те, що життя в майбутньому вимага.
але, натомість щоб щось змінити.
перестати убивати, перестати смітити.
ми відкриваємо холодильник і ріжемо ковбасу.
а зміна світу - почекає: 100 років жили як ідіоти. що ж не почекаємо нового року чи весну ?
ми закриваємо очі, коли бачимо на дорозі мертвого собаку.
але ж коли ми в маркеті обираємо, що нам сьогодні купувати
ми не закриваємо очі на полиці з тілами у крові.
ні, для чого ж ?Все так , як повинно бути.
Ці створіння ж спеціально виросли аби лежати на полиці у крові.
Для нас.
Усе для нас.
от той олень і рога його - для нас.
той крокодил - для туфель і для сумочок на ланцюжках.
от риба та плаває, щоб ми сьогодні її приготували на пару
здорове харчування. люди, ви що ? рибу не готуєте на пару ?
і той ведмідь в барлозі спить, щоб шубу ви довгу аж до ніг на наступну зиму мали.
бо ж лайків в Інстаграмі чи у вк я хочу мореморе море, щоб Галя із заздрощів ушла із інстаграму.
Ми ж Боги. Ми кращі. МИ ті, хто називається ЛЮДЬМИ.
як-не-як, найрозумніші істоти на Землі..
І кожен скаже , що за фігня
я м'ясо їв вчора і сьогодні зрання.
І кожен скаже, що так було завжди
М'ясо - це твоє джерело сили та краси
Це ж традиції. це звичка.
покоління в покоління.
але
моя прабаба теж колись ходила без взуття , білизни і і маскою для волосся в неї була запашна нафта.
і чогось ми не дивимося на ті роки.
не дивимося на ті засоби гігієни і краси.
І кожен подумає про те, як змінити життя,
якщо 20 з кусочком років ти вже прожила.
ну де ж написано і хто тобі сказав, що якщо ти народився в селі, то не можеш жити потім в місті як законний пан?
зараз, навіть, стать змінити не проблема: сьогодні хлопчик Ігор, а завтра вже дівчинка Олена.
Ніколи не пізно кинути курити,
Перестати бухати в неділю в селі.
ніколи не пізно почати щось хороше творити
і маленькими кроками йти до поставленої мети.
Ти обираєш, як тобі сьогодні і завтра жити:
забити на навчання і заміж вдало вийти чи самостійно, по крокам себе ствоорити
ти обираєш, чи піти з друзями сьогодні побухати
чи курнути травочку з пациком і потім кайфувати
ти обираєш, чи жити як той черв'як: нічого не хотіти і примиритися що завжли у болоті і завжди мокро, але норм і так.
зупинитися аби обернутися назад.
аби подивитися на калюжу крові у руках.
зупинка на одну хвилину не змінить повністю думки.
але хвилина є поштовхом до змін.
тих змін, яких колись саме ти хотів.
ID:
645800
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 21.02.2016 19:28:03
© дата внесення змiн: 21.02.2016 19:30:14
автор: taniyaa
Вкажіть причину вашої скарги
|
