* * *
А старість треба поважати
В якім обличчі не прийшла б.
І вдячним бути, що діждатись
Доля таки допомогла.
А де ж та вдячність від людей
За ті мозолі на руках?
Невже вона тоді прийде,
Як по землі розвіють прах.
І дітям щось закриє очі,
Якась облуда і омана.
Що старість бачити не хочуть
Й стареньке серце важко ранять.
А як же можна зневажати
Тих, хто в життя вам дав дорогу.
То впасти треба, а не встати
І поклонитись за це Богу.
Як по щоці сльоза збіжить,
Сльоза гірка, сльоза солона,
То вже настала ваша мить
Й до вас прийшла старість безмовна.
15.02.2006(Михайло Чир)
