Коли чиясь душа стає легкою,
то підіймається понад хмари.
У горах знають, як вказати шлях.
у кожної трембіти тембр гір
у кожної трембіти тембр горця
коли луна її йде проти сонця
серця́ холонуть п’яних зір
від болю
чиясь душа летить у вирій
а чи на волю?
у кожної сокири радість – тяти
у каганця – горіти при пості́лі
коли чиясь душа воліє знати
то обирає спів гучний трембіти
щоб дозвучати до дідівських ба́йок
до файних вигадок про рай
щоб обійти усі пекельні кола
і повернути в гори на свій плай
, за розуміння...
