Чого ж вам на Планеті не живеться
В добрі і мирі в райдузі весняній.
Чому ж країна на шматочки рветься,
А ви все ділите сорочки полотняні
Вже все забрали: газ бензин і воду
Повітрю скоро виставите ціну
Чому ж ви не питаючи в народу
Обновки шиєте з прозорого ватіну
оголену, розхристану, розбиту,
В руїнах і в диму пожарищ
Оце ви так умієте любити.
Замість садів- зіяє купа згарищ.
Який хазяїн може спопелити
Все краще, що було омрієне роками?
А потім іще красти і дурити
В своїх дітей своїми же руками.
Хіба дано вам два віки прожити,
Чи може ви повірили в безсмертя.
За що ж народ так можна не любити.
Не проявити навіть милосердя.
За ваші алчні похоті і зраду
За долі понівечені й каліцтво
Всі матері з прокльонами на владу
В шеренгу стануть за своє сирітство.