по трамвайних венах
скачеш
колії стали в тебе замість
рук
хапаєшся ними за голову
натомість збиваєш електронні дроти
що виринають з твоїх очей
блиском в них відображаються сірі пасажири
на їхніх
сірих очах
лушпинням від дзернят влягається
смерть
опієм на твоїх губах осідає попіл
стихаєш у нетрях трамвайного депо
як в утробі у збляклого міста
що потопає у іншому вимірі
