Намалюю тебе у стихіях,
Бо відразу так важко сказати,
Хто ти є, чи любов, чи надія,
Бо вони усі разом узяті.
Ти – повітря, мов крихти кришталю,
Кожним нервом тебе відчуваю.
Як у горах бува задихаюсь,
Так в пустині тебе не хватає.
Ти – вода, ти моря, океани,
Ти – ковток поміж спраглого ранку,
І нема в твоїх венах обману,
Обійми мене, я твоя бранка.
Ти – вогонь, твоє полум’я гріє,
Воно ніжно мене спопеляє.
Ти тепло, ти життя, ти надія,
Нехай іншого серце не знає.
Ти – любов, бо в тобі всі стихії,
Дивовижно з’єднались в єдине.
Та тепер ти реальний, не мрія,
І до тебе душа моя лине.
прекрасно ти любов у тобі всі стихії
