Голос маю та й співаю
Про красу земного раю,
Про любов і про кохання
Пісня зрання.
Сама собі заспіваю,
Сама себе запитаю:
Чом пісні не звеселяють,
Душу крають?
Бо не тої заспівала,
Нема того, що кохала,
Полетів у синє небо
Білий лебідь.
Я лебідкою лишилась,
Коси інеєм покрились,
Наді мною пливе в небі
Хмарка-лебідь.
Моя пісня тихо ллється,
Хмарка дощиком проллється,
І всміхнеться враз привітно
Мені квітка.
Знов злетить пісня за хмари,
А в ній ніби дивні чари
І вже журба не клопоче
Серед ночі.
Душа моя, мов озерце,
Ллється пісня з мого серця,
Про любов і про кохання
Пісня зрання.
Дякую!
