Я заберу тебе на зірку
Як вона зійде уночі
Богиня-матінка Вечірка
Дала чарівніі ключі.
Там ніч як день і очі сяють
Либонь щаслива будеш ти
Із порожнечі виринають
Далекі зоряні світи.
Побудував тобі на небі
Казковий з кришталю палац
Цеглин й цементу там не треба
Земні ж будинки не для нас.
Усе завмерло, ніч палає
Ця мить наш Всесвіт, я і ти
Серденько лише калатає
Всі зупинилися світи.
