Руки важкі від утоми,
Пальці печуть вже вогнем,
Справа можливо у тому -
Важче стає з кожним днем.
Вранці із ліжка вставати,
Тіло налите свинцем,
Як же слова підібрати,
Навіщо отак ми живем?
Знову прийшов із роботи,
Спина вже стала кілком,
Більш усеж за , а ніж проти,
Важче стає вечорком...
Ноги вночі затерпають,
Прямо звело на правець,
Вибору нам не лишають,
Терпим - нехай йому грець.
Не нарікаю на долю,
Хочу лише відпочити,
Потрібно хочаби зимою,
Як паничі нам пожити.
Їсти отак до відвалу,
Спати завжди до схочу,
Люди, аби тільки знали,
Знову про це не змовчу.
Люди нехай почитають ,
І зрозуміють мене,
Щастя вони ще не мають,
Доля його приверне.
Руки важкі від утоми,
Шкіра потерта й тверда,
Скоро поїдем до доми,
Зійде як тала вода.
І подивлюсь веселіше,
Буду чекати весну,
Стане на серці тепліше,
І знову ярмо потягну.
Сніг за вікном пролітає,
Білий як цвіт квіточок,
Зима уже відступає,
Побачу своїх діточок...
Сум у собі приховаю,
Їду вже скоро додому,
Зустрічі лише чекаю,
Тож подолаю утому...
В багатьох країнах є заробітчани,проте вони мають вибір та захист в пошуках вищих оплат-наші ж беззахисні,куди доля занесе і,як складеться...Так буде допоки не збудуєм свою державу
Виправте для початку... 
