Я відчуваю на собі
твій подих,
твій менталевий подих,
дотик, скручені пальці
від танців на ступнях.
Твої очі, то двері в нірвану,
оману, спокусу зміїну
наївну бачу в тобі я людину.
Безслідно зникаєш,
тікаєш від мене
від себе, немов вбивця,
який ножем вирвав серце
та душу, що так до вподоби мені.
Смішні твої історії,
такі дурні трилогії
твоєї гри у карти, нарди, мандри.
Я відчуваю на собі
твій наркотичний подих.
Дотик скручених пальців,
та погляди хворих богів,
бо боги також хворіють
і підкладають
подорожник до рани,
спльовуючи кров ілюзій.
Молодець 
дякую)
