ОТ ТАКІ ПИРОГИ
(насправді вірш про собаку Біма!)
- Песик Бім засумував.
Ліг і з уст ні пари.
- Може хтось його злякав?
Може, хтось ударив?
Може, з'їв він щось не те,
Має біль у шлунку?
Чи нашийник шию стер, -
Гне Софію думка.
- Ні веселий, ані злий.
Лапу лиже-мочить.
Підійшла:
- Привіт, малий!
Погуляти хочеш?
Встав, мов після жаху-сну.
Очі – наче з леду.
Праву лапу затиснув –
Ту, яка спереду.
- Травмувався? Не до втіх?
Не пустив і звуку.
Біля ніг Софійки ліг
І лизнув руку.
До воріт пішов на трьох.
Дівчинка – до тата:
- Захворів наш Бімчик. Ох!
Треба лікувати!
- Що не так з ним, говори?
- Лапку він пошкодив.
Піднімає догори,
Як подвір’ям ходить.
Вийшов батько вмить у двір,
Глянув на собаку.
Бачить, суне по траві
Бім, як неборака.
А у донечки сльоза
Труситься на вії.
- Не хвилюйся, - проказав
Він своїй Софії.
- Пса в автівку ми візьмем.
Витри з личка хмару!
Лікувати повезем
До ветеринара.
Витяг батько свій айфон
І пішов в атаку.
Лікар мовив: «Є резон
Привезти собаку».
Цвяха витягли з ноги.
Псу укол зробили.
Отакі ось пироги.
Винен хто? Данило –
Брат Софійчин. Він на днях
Майстрував шпаківню.
Викинув погнутий цвях,
Мов затерту гривню,
У траву. А Бімчик стриб –
На гостряк ногою…
Знай! Робив щось – прибери
Місце за собою!
Зі святом. Ще трохи поправила ( як завжди) 
