|
Нас обіймає пустота
і доводиться втрачати невагомість,
любов, то є нащадок квітки зла,
яка жбурляє в нас снодійне, де власну губимо свідомість.
Горнятко кави на столі і тане в темноті зефір
ще й ваза, що розквіта від сонця денного й прозорої води
у чистій та давно занедбаній, душевній самоті.
Любов, то є спросоння вільності ромашка,
яка без бою не здається
і з кожним заходом магічних слів
у бій споконвіку несеться.
Усе росте і змінює свій стиль,
характер, думку, погляди на світ
і відкидаючи стереотипи, старих фотографій
та війн
ми залишаємось простими
ми залишаємось простими.
І ніхто з нас не ідеал,
та впевнений що це, і робить нас такими,
по своєму ми з вами, прекрасні та красиві,
й тому, що маєм душу. Тому, що ти - людина!
І ти, і ти, і ти. Усі!
Залишайтеся людьми!
Любіть, живіть, дивіться, як змінюється світ
і станьте Ви частиною того, щоб разом з ним,
змінитися самим.
Любов, це річ, яка робить з нас людей;
любов і забирає усі недуги та хвороби,
бо хочемо ми тільки одного в житті,
щоб рідні, друзі чи знайомі,
завжди були живі,
свої,
здорові.
ID:
726648
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 31.03.2017 21:49:30
© дата внесення змiн: 31.03.2017 21:49:30
автор: Arthur Savchuk
Вкажіть причину вашої скарги
|
