Для чого ми приходимо на світ?
Скажи, людино, може знаєш ти?
Живемо в ньому різну кількість літ,
і кожен пробує себе знайти.
Хтось помирає ще, нажаль, в утробі.
Когось у ній вбивають крадькома.
І ті, та інші, після лона, в гробі
не спочивають, бо їх тіл нема.
Та є душа, що в небесах витає.
Вона дісталася любові джерела.
Її Ісус до себе пригортає,
бо мати пригорнути не змогла.
А так хотіла, так чекала мить,
коли дитятко з'явиться на світ.
На животі матусі затремтить
і своїм тілом витре мамин піт.
А інша - не хотіла, та й убила.
І не лише її у тім вина.
Ще більше та людина завинила,
що батьком називалася б вона.
Чому мочав, коли кричало серце
Розгубленої жінки в небутті?
Настане час відповісти за все це.
Тому покайтеся обоє при житті.
Просіть у Бога, щоб пробачив зраду.
Бо зрадили, найперше, ви Його.
Тим, хто планує гріх - дайте пораду.
Щоби не сталось вбивства но́вого.
