Пролітають повз хвилини,
Так незвично, знов і знов.
Як розкидані перлини,
Як підгрунтя для розмов.
І не хочуть зупинитись,
Хоч просив я і благав.
І не можуть натомитись,
Хоча час уже настав.
Відлетять вони в безодню,
Може хтось чекає там.
Неквапливість ту, Господню,
Якось віддадуть вікам.
І літатимуть ще довго,
Заздрісно усім вітрам.
Та політ той, так як щойно
Бачити уже не нам.
12 грудня 2009 року
