Стою тепер перед стіною,
Колись це назовуть двобоєм,
Складуть пісні, напишуть книги,
А я ламаю власну кригу
Зневіри, слабкості і ліні,
Які бредуть за мною тінню,
І розумію, що лишити
Мені позаду тільки крихти
Потрібно, щоб ураз злетіти
У Чисту Радість, відчинити
Потрібно нові двері в Щастя
Й залишить назавжди ненастя.
Мудра Бджола
