Розкажи чи будимо колись з тобою ,
Чи станеш ти для мене саме та ,
Яка б зігріла серце душу ,
І щоб кохання завжди було мало нам .
Скажи невже багато я так прошу ,
Ти будь зі мною в пізні темні ночі
Будемо говорити ми про нас ,
А я дивитимусь в твої сірі очі .
Якщо відверто вперше так тонув ,
Без права і надії на спасіння ,
У сіре море твоє зазирнув,
А там бушує шторм він дуже сильний .
Я захлинався від твоє болі ,
Вмираючи я знову оживав ,
Кричав тобі можливо досить ,
Давай допоможу у лікуванні ран .
Ну але ти мовчала і не хотіла чути ,
Бо у думках твоїх є лиж одне ім'я,
Яке чомусь не може все-таки забути ,
І твою душу покриває страх .
Змирись і відпусти своє минуле,
Живи щодня як в перший раз ,
Так він відчувати біль тебе примусив ,
Ну ти сильніша нього знай .
Відкрий нарешті серце й душу ,
Впусти мене в своє життя ,
Я обіцяю не примушу .
Текти сльозам і відчувати страх .
Ну що ж не впустиш зрозумів не хочеш ,
Нічого я ще потерплю ,
Бо навіть найсильніші шторми ,
Колись тай спокій свій знайдуть .
