Продовження
****
Скотилося сонце Тавриди у сиві тумани...
Десь доля блукала за морем, в турецькім краю...
В країни чужинські татарські брели каравани,
Тим зайдам московським лишаючи Матір свою.
Вовчиця голодна у землі сусідні вгризалась:
Нам Січ зруйнувала - тужили пороги старі...
І плавились скелі, і Чорнеє море здригалось,
І люди конали у Кримській жертовні страшній.
Двадцяте століття - початок кривавої драми:
Впилася народною кров'ю війна світова,
Імперія царська сконала - повержено храми,-
До влади в Росії прийшла більшовицька орда...
Крим - Світу перлина, плавильня вселенська народів...
Зійшлися в двобої червоні і білі полки,
Пручалися німці, Денікін із військом відходив...
Червоний терор розв'язали тут більшовики.
Був курс в комунізм, але особливий, військовий,-
Це ревтрибунали і розстріли - тисячі жертв...
Війна громадянська хитала Росії основи:
Руїна та голод... В Криму оселилася смерть.
Уже в двадцять першім з засіків весь хліб віддавали,
Бо влада радянська спустила злочинний наказ.
Під стягом кривавим сто тисяч в Криму поховали:
Сконали від голоду в той "збільшовичений" час.
Далі буде
Автор: Світла
