Так млосно від того, що й завтра життя,
І годі мені сподіватись на диво,
Нема більше сили, лиш сила тертя
Колійно-колесна, щоденна, інтимна.
Патьоки дощо́ві розчісують скло,
А скло двошарове - ще й очі ще й очі! -
Стрибають пейзажі, і це дивне тло -
Усе, що у снах демонструють щоночі.
І можна було б на платформу униз -
Та й гусінь вагонну ураз полишити,
Однак йти не можна, і знову - на біс -
Я буду котитись, труситись, не жити.
13.07.2016
