Горе — це мов головою об лід,
Берегу й сліду не видно, і — море, і — море...
Віриш, колись випадало й мені
Встигнуть бажання згадати услід метеору...
Вже на літах, немов на пелюстках,
Не устигаєш гадати, вже знаєш — "не любить".
Знаєш, а мабуть, ніколи весна
Вже не збере солов'їв і кохання докупи...
Чуєш, всі славлять купальські вогні —
Завтра вже осінь пісні їх священні зурочить:
Завтра вже стануть коротшими дні,
Завтра вже стануть триваліші, впертіші ночі...
