Ти знову створиш сам собі проблеми
І окунешся сам в них з головою
І будеш жити так ще дуже довго
Із серцем повністю наповненим тугою
Ти проживеш намарно стільки літ
Не ставши зі страхами до двобою
Лежатимеш нікому не потрібний
Десь там,далеко між травою
Коли ти вже всім здашся не потрібним
Всім буде байдуже на тво́ї сумні очі
Тоді ти і знайдеш свою людину
Що буде сонцем всередині ночі
