Прилітайте птиці мо́ї, на грішну́ю з неба,
Звиту радістю та болем, шляхом поколінь.
Вам на неї сво́ї крила, відпочити треба,
Манить сон, а ворог кличе, буйний вітер - воїн.
Там зійшлися, дим дивися, десь за мирним краєм,
Пробудив братів дух вільний, за землю стояти.
Честь і гідність не зламати, в кожній краплі бою,
Бачать очі тво́ї небо, ко́го вже приймати.
Звиті пилом й криком мати, син віддасть свій погляд,
Взявши руку стиснув міцно, мамо я з тобою.
Хоч у битві чи у мирі, чую твоє серце,
Запах хати, треба спати, спів над головою.
Слів немає як сказати, стати за порогом,
При́йде вечір та покине шлях незламна доля.
Посідали ті крилаті, із безмовним словом,
Мати плаче, та лунає звістка про героя.
Чути пам'ять просить трохи плачем помовчати,
Крила – молодії хмари, думи колихайте.
Ой летіть ви мо́ї рідні, крізь старі тумани,
І туди де вище треба, душу підіймайте.
ID:
608885
Рубрика: Поезія, Історична лірика
дата надходження: 23.09.2015 22:45:33
© дата внесення змiн: 23.09.2015 22:45:33
автор: Максим Жембровський
Вкажіть причину вашої скарги
|
