Втікала в гори я від самоти,
Шукала щастя та червону руту.
Та не змогла її я віднайти,
Почувши пісню,так давно забуту.
Вона лунала наче із небес,
Пташки замовкли десь у верховітті.
Не бачила я ще таких чудес,
До мене вийшов дивний дід в лахмітті.
Він глянув сумно на вечірній ліс
І витяг дудку, що була в свитині.
Не стримала від музики я сліз,
Співалась колискова ця дитині.
Дитині лісу,сонця і тепла,
Яка століттями всіх нас оберігає.
Напилась я води із джерела,
Бо щастя моє більше не втікає....
