Пил в липні – найпухкіший,
Причесаний росою,
Цілований косою,
Між пальців найгустіший…
Бив град і било сонце,
Чиїсь вдаряли стопи,
Минали чорні ночі,
Минають біглі кроки…
Обгортка котиться, злітає
Її шовковиця хапає,
Та вітер батогом чіпляє,
І довго сам із нею грає…
Чоло спотіє, утече вітря́ка –
І буде парасолька колоску,
А потім вихор вирве маку
Пелюстки-плівочки в грозу…
Вони впадуть на пил-перину,
Нарешті дух переведуть,
Аж тут розжарені краплини,
Їх смужечками розірвуть.
Липневий пил сипучий
В зернятках стиглості полів,
У лясах коників стрибучих,
У шепотінні місяця і снів…
20/07/2015 р.
