Знаю, що краса принадна,
Видна на лиці.
Сперечатись буде складно:
Кажуть це усі.
Хіба пити з лиця воду?
Краса не на вік.
Не дивись на юну вроду,
На рум"янець щік.
Бо краса, як сніг розтане.
Потечуть роки.
На порозі зрілість стане.
Дасть себе взнаки.
І тоді ти взаєш, милий,
Що таке краса.
Ти вже теж не чорнобривий,
Сила вже cкиса.
І краса так не принадна,
Крім краси душі.
Пояснить це дуже складно:
Взнаєте самі.
Ось хороше, тепле слово,
Ніжність, співчуття.
Це життєва є основа.
Це і є життя.
Краса - велична,але не лише в обличчі.
А от краса душі,завжди жива у будь-якому віці...
Мені до вподоби ваша,Надійко, лірика. Дякую,що так гарно пишете.Наснаги вам, натхнення тепла і добра!..
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00