Земля багата, а природа мудра,
ЇЇ закони унікальні і чіткі,
І шанс дає вона всім людям-
Жити в достатку, у теплі й добрі.
Наше житя - Це п'єса, драма, акт:
Дитинство, молодість і старість.
Несем свій хрест, долаєм страх,
Знаходим вихід, чи впадаєм в крайність.
Так і живем. І не чекаєм оплесків.
Актори ми, а сцена - це життя.
Лиш уперед - закутані, або наопашки,
А доля нас до предків поверта.
Так і йдемо: то швидко, то поволі,
Часом крізь хащі, де нема доріг.
Сили втрачаємо, натхнення і здоров'я,
І спотикаємось, бува, через поріг.
Часом не йдем, а плентаємось, човгаєм,
В безсиллі руки піднімаєм до небес,
Надіємося, просимо і молимось,
Щоб завтра жилось краще, ніж тепер.
Щоб діти й внуки краще нас жили,
Щоб відпустили злидні й болячки,
А ми,щоб стали кращі, ніж були,
Самі собі вправляємо мізки.
Отак живем: за ніччю день,
Залишить щось нащадкам хочемо,
Працюєм, крутимось щодень,
І стогнемо, і плачем, і регочемо.
Як швидко плине час - не помічаємо,
Назад оглянутись - не вистачає часу,
Не розуміємо чому, та все ж ми знаємо -
Що ніби й не жили,а вже життя позаду.
ID:
592585
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 09.07.2015 11:39:50
© дата внесення змiн: 09.07.2015 11:39:50
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
