/ДИПТИХ/
І
Великдень святкує не вся Україна,
Хоч паска на кожнім столі.
Бо десь не діждалися батька чи сина —
Лежить у холодній землі.
Христос вже Воскрес, а в душі іще Страсті,
Цілунок від Юди пече.
Вражаючі, весно, у тебе контрасти :
Там квіти, тут куля в плече.
Там дзвін Великодній, тут дзвін похоронний —
І що голосніше луна?
Та вірю: вже скоро в сяйливій короні
Гряде Перемоги весна.
ІІ
Вже й бузьки прилетіли, а дощ — немов осінній.
Холодна сіра мжичка, і вітер до кісток…
Вкраїна, як ніколи, чекає Воскресіння,
Чекають навіть квіти, не тулять пелюсток.
А на поля упала голодна воронія
Та й землю розгрібає, вискубує шафран…
Вкраїна, як ніколи, потребує Месії,--
Їх тисяча в шпиталях карається від ран.
Вже сталося, Вкраїно. Вкотре тебе розп’ято
І зраджено в твоїх же вишневеньких садках.
О Боже, скільки можна і падати, й вставати,
І тугою за Сином спливати у віках?
Та знов у небі чути блакитні передзвони,
І навіть залпи «Градів» стихають на той час.
Йде по землі Великдень з бриндушкою в долоні—
Вкраїна воскресає у кожному із нас!
