Нетерпеливо чекали дощу,
Чекали жадібно, грози та вітру.
Бог, казав – Я Вас, трішки, пригощу,
І змішував все небо у палітру…
І малював рясний, осінній дощ,
Яскраво, кольорами із пастелі.
А ми, гуляли, між безлюдних площ,
І розчинявся світ у акварелі…
І з вітром, із дощем, ішли в танок,
Під рокіт грому і світло блискавиць.
І до остатку, пили той трунок
І змучені, падали ми, горілиць…
Щасливі по калюжам босоніж
Під дощем, танцювали аж до рання.
В обіймах дощу й вітру, все ніжніш,
Цілунком зігрівало нас, кохання…
