де заповнюється колодязь тіла світлом
де заповнюється колодязь розуму пітьмою
танцює скелет невагомої зірки
ніч стає вербальною красою всесвіту
який варто переспівати з колиски до дорослої
особи що не таїть в собі нічого
де заповнюється прогалина владою слабкощів
де заповнюється втіха одіозним криком
німіє смертельна бліда тінь чоловіка
що не знаходить вина у вині
отруєного запахом чудової карамелі
де заповнюється прихисток блакитною шкірою
зжовтілого патріарха історії
де заповнюється зникле судження
поняттям гарячої крові
світить місяць на могили яскравіше твоєї
мови
що ошукує
вбиває
вибиває
зуби.
Світить
не чекаючи нікого
світить
вимітаючи кістки зі столу
додолу
розсипаючи
скляний погляд.
