Ніч сховає усе. Нас сплітає неначе нитками.
Та байдуже, що прірва між нами без меж.
Ми кохаємось палко, та шкода, що тільки думками.
Кілометри над нами, немов той Дамоклів меч.
Ніч накрила б слова, які солодко линуть крізь трубку.
Я сховала б жагу, що плекаю щодня в тишині.
Ти смакуєш мене і втягуєш, наче у губку.
Кожна зустріч і ти потопаєш в мені.
Ніч закриє тепло, відкриваючи крани кохання.
Між сплетіннями рук , проникаючи в твої вуста.
Це погано , я знаю. Та мною керує бажання.
Це колись була скромність, а зараз вона вже не та.
Ніч, чудесна пора. Час розлук і любові водночас.
Ти сумуєш за мною і я відчуваю це так :
Коли вдень в енний раз заглядаєш ти в мої очі.
Я тебе розумію, але я вже не вільний птах.
