Жовте листя зривається з дерев й повільно падає на землю. Ми бродимо по напівзапустілим вулицях й слухаємо музику з одних навушників, підспівуємо. До бісу холодних злих перехожих, які дивляться на нас божевільними очима. Я тебе люблю. Тебе. Й більше нікого. Ой, вибач, ще ту, маленьку, яка ще не народилася. Дім. Тепло. Я зриваю з тебе одяг, до бісу "Шанель". Я тебе люблю. Тебе. Й більше нікого. Ой, вибач, ще ту, маленьку, яка ще не народилася.
