Мороз відступив і програв теплову контратаку,
Збігли скрипки-сніги і крига давно вже скресла.
А рибки і досі ковтають наживку з гаком,
Кидаючи погляд на рятункові весла.
Люди біжать, спотикаючись власними цілями,
Бо за дугами обрію – гроші, тендери, гранди…
А позаду усе, у що душі-зозулі вірили,
І відібрані силою п’янкощі хвиль Ореанди.
Та ще повернеться життя із довгого вирію,
Зарубцюється біль, поламавши ворожі леза.
І в міліметрах клітин, під судинами й шкірою
Ми відчуємо крик: «Я у кожному з вас воскресла!».
