А я біжу собі, натхненно без зупинок.
Рятуюсь у місцевій суєті.
А хочеться гармонії, богеми.
Щоб було для кого присвячувати вірші.
А я біжу собі натхненно, хтось гукає.
Але чути не хочу цих стандартних слів.
Колу на губах чийсь поцілунок блукає.
Але на цю паталогію немає лікарів.
А я біжу собі натхненно, хтось за руку.
Бо на зап"ясті ще зберігся аромат.
І ніхто не втамує цю душевну муку.
І навіть мій студентський кандидат.
А я біжу собі натхненно, мерзнуть пальці.
Хтось міцно, їх в долоню свою поклав.
Але я хочу бігти, від міської фальші.
Я думала, що руку незабереш, але ти її забрав.
Краще біжіть собі натхенно без зупинок.
Своє обов"язково вас знайде.
Бо не взаємна любов не буває взаємна.
І як би ти її не цілував.
