- Сумуєш?
- Ні, що ти.
Просто на моєму піаніно лиш мінорні ноти.
- Плачеш?
- Хто? Я? Ніколи!
Просто дощ наді мною холодний...
- Згадуєш?
- Ну як і сказати тобі...
Всього лиш кожен день, ніч..щомиті.... Ні!
- Чекаєш?
- Не знаю. Мабуть. Напевно.
Ні. Точно. Все ж даремно...
- Важко?
- Та що ти?! Ні, звичайно!
Сохнути в душі - банально...
- Добре?...
- Так! Вже краще не буває!
Без взаємності кохаю,
Світом нуджу, сльози звичні,
Дні щоранку - риторичні!
Посмішку натягну вміло -
І вперед: якесь є діло!
А думки...набридли, чесно,
День у день одна їх суть...
Може, ще щось інтересно,
Ти запитуй, що ж тягнуть?!
Як я тут чи як я там?
Хоч не дуже і важливо...
Відповім і смайл додам:
Все прекрасно! Я щаслива! =)
Буде фальш, іронія, обман...
Та прийме його і твій екран...
І залишаться убогі сльози
На рядках віршованої прози...
2011 р.