Лев в клетке
О прутья клетки обломал ты зубы,
Ты словно курица после дождя,
Лежишь. Устало и лениво. Хвост поджав,
Облизываешь жаждой стянутые губы.
Пусть на тебя прохожие поглядывают косо,
Ну, неужели ж это ты, такой всесильный,
Разбойник, что жесток. И, где бессильны.
Но приручен ты. Это все же удалось нам.
Что ж, им давно уже пора понять,
Что только ненависть и злость можно сыскать
В твоем сердечке каменном и диком.
Свободы не любил, как Ватикан Корана.
Поэтому быть можешь как рабом, так и тираном.
Рабом никчемным. Деспотом великим.
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
ЛЕВ У КЛІТЦІ
Залізні пруття обламали зуби,
Тепер ти – курка після зливи,
Лежиш у клітці, стомлений, лінивий,
Облизуючи спраглі губи.
Тебе цікаві розглядають косо –
Невже це ти, великий і всесильний,
Розбійнику жорстокий і свавільний,
Невже тебе приборкати вдалося?
Що ж, їм пора б уже збагнуть,
Що ти носив лиш ненависть і лють
В своєму серці кам’янім і дикім,
Свободи не любив, як Ватікан Корану,
А тому можеш буть рабом або тираном,
Рабом – нікчемним, деспотом – великим.
19.12.1955
ID:
522502
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 10.09.2014 00:21:39
© дата внесення змiн: 10.09.2014 00:21:39
автор: Володимир Туленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
